1571 року не території теперішнього населеного пункту стояла прикордонна фортеця Речі Посполитої, вали якої збереглися до XX ст. Посеред них маються залишки Георгіївської церкви, що згадувалася яко чинна 10 жовтня 1776 року, але наприкінці XVIII століття була зруйнована. Перша письмова згадка про, власне, Білики датується 1636 р.: селище згадується у люстрації Переяславського староства.
Енциклопедичні видання початку XX ст. виникнення містечка помилково відносять до 1765 р. За легендою поселення було засноване пасічником Іваном Біликом з Говтви та гончарем зі Сміли Микитою Страженом. За іншою версією у місцині осів загін козаків Андрія Білика після поразки Северина Наливайка (буцімто на поч. XX ст. старожили бачили кам’яну плиту з написом «Вічна пам’ять Андрієві Білику — засновнику Біликів. 1628 рік»). На Генеральній мапі України Ґійома де Боплана (1648 р.) фіксується топонім Bielikowy brod.
У березні 1709 р. у Біликах було розквартировано загін кошового Костя Гордієнка.
У червні 1709 р. тут уже квартирували шведські кавалеристи із загону підполковника Мунка, які мали прикривати відступ армії.
Ранком 29 червня 1709 р. повз Білики проходить уже переможена армія Карла ХІІ.
Важливим джерелом з історії Біликів початку XVIII ст. є «Компут усього Полтавського полку від 8січня 1718 року». З нього дізнаємося, що у Біликах проживає 481 мешканець, у приналежних до сотні Комарівці — 137, Федорівці — 28 козаків. Також дізнаємося, що у Біликах створені шевський, різницький та кушнірський цехи, окрім того виділяються колісники, ковалі, бондарі, гончарі.
У 1726 р. в Біликах нараховується 417 козаків та 331 посполитий, у 1732 р. 704 посполиті, 5 підсусідків, окрім того Біликам належні 16 хуторів, 7 шкіл, 2 шпиталі. З іншого джерела довідуємося, що в 1723 р. у Біликах функціонували 21 шинок, 2 броварні та 3 солодовні, у Комарівці ж працювали чотири тютюнники.
Також цікавим джерелом виступає «Книга полку полтавського о всех маєтностях, местечках, селах…» 1730 р. У ній довідуємося, що сотенне містечко Білики, яке налічувало 705 дворів, не належало на жодні уряди і не перебувало у чиїйсь власності, а належало лише на полковий уряд і відбувало військову повинність. Село Комарівка, належне до сотні, має 96 дворів, а належить здавен на уряд полтавського полкового обозництва.
Федорівка (нині куток с. Білики) відмічена як слобідка на 17 дворів, на землі полковника Федора Жученка у володінні обозного Лаврентія Нікітіна. У джерелах також зафіксовано тяжбу останнього з полковником Кочубеєм за маєтність, а в універсалі гетьмана Данила Павлович Апостола від 20 серпня 1730 р. довідуємося про наявність у Біликах водяного млина.
1748 р. Білики отримують сотенного герба — синю восьмипроменеву зірку на срібному тлі.
